Собор Паризької Богоматері (1956)

«Собор Парижської Богоматері» (1956) є екранізацією класичного роману Віктора Гюго, що розгортається в середньовічному Парижі, де центральними персонажами є закохана вільна циганка Есмеральда, її захисник, горбатий дзвонар Квазімодо, та жорстокий архідиякон Фролло. Есмеральда, символ краси та свободи, викликає захоплення у багатьох, але її почуття спрямовані на капітана Феба, що стає джерелом конфлікту. Квазімодо, який страждає від фізичних вад і соціальної ізоляції, віддано любить Есмеральду, готовий на все, щоб захистити її від небезпек, які загрожують з боку Фролло, що одержимий пристрастю та ревнощами.

Фільм досліджує теми кохання, жертви, соціальної несправедливості та моральної амбівалентності, підкреслюючи контраст між зовнішньою красою та внутрішньою потворністю. Величний собор, що слугує фоном для подій, стає символом вічності та людських страждань, а також місцем, де переплітаються долі героїв, що веде до трагічного фіналу, який залишає глядачів у роздумах про природу любові та жертви.